Сушіння та охолодження після стерилізації

Правильне охолодження та сушіння предметів, що стерилізуються, має вирішальне значення для збереження стерильності та забезпечення безпечного зберігання й подальшого використання медичних інструментів та рідин.

Тверді предмети, що стерилізуються
Після стерилізації тверді предмети, що стерилізуються, повинні бути повністю висушені, оскільки тільки так вони зберігають свою стерильність і можуть безпечно зберігатися. При цьому залишкова вологість не повинна перевищувати 1 % для текстильних виробів та 0,2 % для металевих деталей.

Під час процесу конденсації тепло передається від стерилізованих предметів до пари та відводиться. Щоб пара могла конденсуватися, тиск у камері знижується до відповідної температури кипіння, що вимагає вакууму для сушіння в діапазоні від 7 до 20 кПа. Крім того, камеру можна кілька разів вакуумувати та провітрювати стерильно фільтрованим повітрям, яке відводить тепло та вологу зі стерилізованого матеріалу.

Успіх сушіння значною мірою залежить від типу упаковки, ваги, матеріалу та завантаження камери. Важливо, щоб конденсат міг безперешкодно стікати і не утворювалися калюжі. Після процесу сушіння камеру провітрюють стерильним повітрям, щоб запобігти повторному забрудненню.

Варіанти методів сушіння

• Зниження тиску до атмосферного (DEA): Зниження тиску до нормального рівня наприкінці процесу.
• Вакуум із сушінням (VMT): Процес сушіння з одночасним відкачуванням та подачею тепла.
• Вакуум без сушіння (VOT): Видалення пари шляхом відкачування без фази сушіння.
• Фракціонований вакуум із сушінням (FVT): Почергове відкачування та продування стерильним повітрям з одночасним підведенням тепла.

Фото: adobe stock / RomixImage

Рідини
Стерилізація рідин суттєво відрізняється від стерилізації твердих або пористих матеріалів, оскільки рідина є одночасно і об’єктом стерилізації, і стерилізуючим середовищем. Для нагрівання камери зазвичай використовується гравітаційний метод (GRAV), при якому пара витісняє важче повітря. Для цього також підходить метод попереднього вакуумування.

Чим більший посуд, тим довше триває теплообмін, що може призвести до перепадів температури всередині ємності. Рідини можна стерилізувати у відкритих або герметично закритих ємностях. Ємності з целюлозними пробками та алюмінієвою фольгою або з нещільно прилягаючими гвинтовими кришками вважаються «відкритими» і забезпечують вирівнювання тиску та запобігають втраті рідини.

Після стерилізації рідини охолоджують до безпечної температури для вилучення. Допустимі температури відрізняються залежно від типу ємності відповідно до DIN EN 61010-2:

• на 5 К нижче температури кипіння для відкритих ємностей
• на 10 К нижче температури кипіння для герметично закритих пластикових ємностей
• на 20 К нижче температури кипіння для герметично закритих скляних ємностей

Методи охолодження рідин
Часто необхідне швидке охолодження, щоб не піддавати рідини впливу високих температур довше, ніж це необхідно. Для цього застосовуються різні методи:

• Самоохолодження (SAK): Рідина охолоджується без зовнішнього впливу.
• Самоохолодження з підтримуючою тиском (SAS): Самоохолодження з підтримкою тиску.
• Пряме охолодження гарячою водою (DHK): На посудини подається стерилізована вода, яка відводить тепло.
• Охолодження сумішшю пари та повітря (DLK): Вентилятор розганяє суміш пари та повітря навколо резервуарів, при цьому тиск підтримки запобігає втратам рідини та вирівнює внутрішній тиск.